Палетні стелажі – це складські системи, що зберігають вантаж на піддонах і дають техніці контрольований доступ до кожного місця або до цілої глибини ряду. Видів у них два, і різниця між ними одна: як саме навантажувач дістається до потрібної палети.
Вибір починають із маршруту палети, а габарити й вантажопідйомність перевіряють пізніше. Як часто її ставлять, забирають і повертають на зберігання – це і є критерій. Помилка на цьому етапі обходиться дорожче за неточний вибір моделі: секцію можна докупити, а невдалий тип доводиться демонтувати разом із усім маршрутом навантажувача.
Які бувають види палетних стелажів за способом доступу
Палетний стелаж тримає вантаж на піддоні, і саме за доступом до цього піддона види й розрізняють.
Фронтальні відкривають кожну палету просто з проходу. Рама й траверси утворюють окрему комірку під конкретний піддон, тому будь-яке найменування знімають, не переставляючи сусіднє. Висоту яруса регулюють положенням траверси, тож комірку підганяють під фактичну висоту вантажу.
Глибинні набивні Drive-In прибирають частину проходів: навантажувач заїжджає в канал і ставить палети одна за одною в глибину ряду. На тій самій площі вміщується помітно більше піддонів, але дістати конкретну палету можна лише в порядку, у якому її туди поставили.
Третього виду немає. Усе інше, що стоїть поруч на складі, працює з вантажем без піддона, тому до палетних систем не належить – і це не термінологічна дрібниця. Європейський стандарт ДСТУ EN 15512, за яким проєктують збірно-розбірні палетні системи, поширюється саме на них.
Як описати потік вантажу перед вибором типу
Одна й та сама палета по-різному поводиться на складі з широкою номенклатурою та на складі однорідного запасу. У першому випадку працівник має швидко дістати конкретну позицію, у другому важливіше вмістити більше палет на тій самій площі. Ці дві задачі потребують різної геометрії ряду.
Почніть із трьох запитань до потоку:
- Скільки найменувань лежить у зоні зберігання?
- Як часто забирають палету кожного найменування?
- Чи можна ставити однаковий товар один за одним, не ризикуючи, що потрібна палета опиниться в глибині?
Відповіді покажуть, де потрібен прямий доступ, а де зберігання можна ущільнювати. Вантажопідйомність важлива, але вона перевіряє вже обране рішення: тип системи визначає операція, а цифра в паспорті лише підтверджує, що конструкція витримає заданий вантаж.
Тут і криється найчастіша помилка планування – рахувати місткість окремо від обігу. Склад, де половина номенклатури лежить місяцями, а половина рухається щодня, не описується одним числом палетомісць.
Фронтальні ряди для широкої номенклатури
Фронтальні палетні стелажі складаються з рам і траверсів. Траверси переставляють із кроком 75 мм, тому рівень підлаштовують під висоту конкретної палети й не лишають зайвий порожній об’єм над вантажем.
Цей тип доречний, коли асортимент широкий, а обіг кожного найменування невеликий. Працівник бачить палети з проходу, не заїжджає в канал і не переставляє чужий товар, щоб дістатися потрібного. Для запасних частин, напоїв, пакування чи товарів різних партій це зазвичай важливіше за максимальну щільність.
Основні розміри, з якими працює проєкт:
| Параметр фронтальної секції | Значення |
|---|---|
| Крок регулювання траверси | 75 мм |
| Довжина секції | 1220–3600 мм |
| Глибина секції | 1000 або 1100 мм |
Довжину секції добирають уже після того, як палети розклали в ряду. Кількість місць у секції має відповідати фактичним піддонам і способу їх установлення, тому схему з одного складу не переносять на інший без перевірки. Глибину зіставляють із розміром піддона, щоб палета спиралася на траверси в передбаченому положенні.
Крок регулювання має прикладне значення саме під час компонування ярусів. Палети одного складу рідко однакові за висотою: коробка з фурнітурою і мішок із сировиною займають різний об’єм. Можливість переставити траверсу дрібним кроком означає, що над кожним вантажем не лишається порожнє повітря, і під ту саму стелю входить на ярус більше.
Окремо перевіряють, як розподілене навантаження. Паспортна цифра стосується вантажу, рівномірно розкладеного на пару траверсів; одна важка точка посередині поводиться інакше. Якщо на рівень ставлять два піддони різної маси або вантаж із зміщеним центром, це закладають у проєкт заздалегідь, поки схема ще на папері.
Фронтальна система не створює місткість сама по собі. Якщо в ній тримати товар із довгим строком зберігання, склад витрачатиме площу на доступ, яким майже не користується.
Коли Drive-In виправданий для однорідного запасу
Набивні глибинні стелажі створюють канали, куди навантажувач заїжджає разом із палетою. Виконання буває двох типів. У безвихідному каналі техніка заїжджає й виїжджає з одного боку, тому палета, поставлена першою, вийде останньою – це схема під запас, який відвантажують партією. У прохідному каналі завантаження й відбір рознесено на протилежні боки ряду, тому першою виходить та палета, яка зайшла раніше; таку схему беруть під товар зі строком придатності.
Глибина каналу лежить у діапазоні 615–1100 мм, а робоча висота конструкції сягає 13000 мм.
Ключове в Drive-In – це обмін. Чим глибший ряд, тим менше площі з’їдають проїзди й тим дешевше обходиться палетомісце. І тим довше дістати окрему палету. Два плюси одного рішення тут не складаються: це компроміс, і він має бути свідомим.
Тому в глибинну систему не переносять асортимент, де комірник щодня шукає різні артикули. Щільність тоді стає перешкодою: техніка заїжджатиме в канали, а персонал чекатиме доступу до палети, що опинилася за іншими.
Є ще одна відмінність, про яку згадують уже після монтажу. У фронтальному ряду навантажувач працює з проходу й конструкції не торкається. У Drive-In він заїжджає всередину, тому стійки в каналі приймають на себе випадкові удари – захист стійок і точність монтажу тут входять у робочу схему нарівні з габаритами. Допуски монтажу для палетних систем задають ДСТУ EN 15620 разом із ДСТУ EN 15629.
Наскрізний приклад: від вхідних даних до кількості палетомісць і типу системи
Візьмімо один умовний склад. Дано: 15 найменувань, по вісім палет кожного; дев’ять найменувань відвантажують щодня, ще шість тримають як запас і забирають приблизно раз на місяць; навантажувач із прохідною висотою 2,2 м.
Загальна потреба – 120 палетомісць. Далі це число розкладають на прямий доступ і щільне зберігання.
Активна частина займає 72 палетомісця, резервна – 48. Для активних потрібен прямий доступ, тому їх розміщують у фронтальних рядах. Для резервних оцінюють склад кожного каналу: глибинна схема підходить лише тоді, коли палети в каналі належать одному найменуванню або одній партії з передбачуваною послідовністю відбору.
Шість резервних найменувань мають по вісім палет – отже, для резерву потрібні шість однорідних каналів. Саме так перевіряють, чи відповідає глибинна схема потоку: у каналі не змішують товар, до якого треба регулярно діставатися поза встановленою чергою.
Далі схему прив’язують до висоти. За ДБН В.2.2-43:2021 (пункт 5.2.3) габаритний проїзд під полицею стелажа має бути щонайменше на 250 мм вищим за прохідну висоту техніки. Навантажувач із висотою 2,2 м вимагає просвіту не меншого за 2,45 м – це число прямо задає позначку першого рівня й обмежує, скільки ярусів увійде під стелю.
Що виходить: 120 місць розкладаються на 72 фронтальних під щоденний відбір і 48 у шести глибинних каналах під місячний резерв. Головну роль зіграла частота доступу. Якби всі місця поставили в Drive-In, щоденний відбір дев’яти позицій сповільнився б; якби весь запас тримали у фронтальних рядах, резерв займав би проходи, потрібні активній зоні.
Як поділити склад між двома типами
Коли на складі є і швидкий відбір, і резервний запас, ці два види зазвичай поєднують. Біля зони комплектації лишають фронтальні ряди, а однакові палети з низькою ротацією відводять у глибину. Так площа працює на запас, а робочий час навантажувача – на відбір.
Глибину каналу теж не беруть максимальну. Робоче правило просте: канал роблять такої глибини, скільки палет одного найменування реально відвантажують однією партією. Канал на вісім палет під позицію, яку забирають по три, означає, що дві останні лежатимуть за чужим товаром, і схема почне гальмувати вже на другому місяці роботи.
Межу між зонами проводять за обігом, а не за товарною групою. Одне й те саме найменування може одночасно лежати у фронтальному ряду як активний запас і в глибинному каналі як резерв – це нормальна схема, якщо поповнення між зонами описане й закріплене за конкретною операцією.
Перевіряти таку розкладку варто раз на сезон. Номенклатура змінюється швидше за метал: позиція, яка торік рухалася раз на місяць, могла стати щоденною, і тоді її місце в глибині каналу починає гальмувати весь відбір.
Як техніка й проходи змінюють схему рядів
Схему будують навколо техніки, яка працюватиме в проходах. Висота підйому навантажувача визначає, на який рівень він реально поставить палету, а радіус повороту й габарити з вантажем визначають ширину проїзду. Якщо спочатку розставити ряди, а техніку підібрати потім, частина місць залишиться формально змонтованою, але незручною для щоденної роботи.
Розкладку перевіряють на фактичному маршруті: від приймання до комірки, від комірки до відбору та під час поповнення запасу. Для кожної ділянки враховують габарити навантажувача з палетою, його поворот і висоту підйому. Так виявляють комірки, до яких техніка не дістанеться в реальному русі.
Пішохідний рух і рух техніки оцінюють окремо. Для проходу працівника ДБН В.2.2-43:2021 (пункт 5.2.2) задає мінімум: вільна висота від 2,1 м і ширина від 0,8 м. Прохід під навантажувач рахують за іншими габаритами, і параметр, достатній для людини, траєкторію штабелера не описує.
Перед замовленням опишіть потік і склад вантажу
До звернення підготуйте перелік найменувань, кількість палет кожного, частоту відбору, габарити палети, тип навантажувача й висоту приміщення. Цього достатньо, щоб розкласти склад на дві зони: фронтальні ряди під активний асортимент і Drive-In під однорідний резерв.
Корисно додати ще дві речі, які часто згадують останніми. Перша – план приміщення з колонами, воротами й місцем приймання: колона посеред майбутнього ряду змінює розкладку сильніше, ніж будь-який параметр стелажа. Друга – як товар приходить: цілими палетами, коробками для перепакування чи змішаними партіями. Від цього залежить, скільки місця треба лишити під зону приймання, і чи не з’їсть вона ту площу, яку планували під зберігання.
Найдорожча помилка тут не в металі. Демонтувати й перебудувати ряд коштує часу зупиненого складу, тоді як зайва секція докуповується без зупинки роботи. Тому спосіб доступу узгоджують до замовлення, поки зміна коштує лише правки в схемі.
Якщо на складі є вантаж, який на піддон не лягає, його зберігання планують окремими системами – подивитися їх разом можна в розділі стелажі для складу.
Залиште заявку з цими даними в IndustrialWest, щоб спочатку звірити спосіб доступу до вантажу, а вже потім підбирати конкретну конфігурацію. Саме в такому порядку тут і працюють: компанія понад 10 років комплектує склади й починає підбір із маршруту палети, тому склад у результаті працює швидше, навіть коли металу в проєкті менше.
